Рукопис пам’ятки у картонній обкладинці, обтягнутій шкірою; обкладинка досить попсована, особливо нижня. Зшито 114 аркушів. Вони маютьтри пагінації. Перша з них, авторська, порушує послідовність цифрового ряду, бо після номера 86 зв. пропущено номери 87 — 88 зв. і далі поставлено номер 89, хоча сам текст не розривається; не пропагінований аркуш 110 — 110 зв. При публікації збережено авторську пагінацію: не пропагінований аркуш одержав № 110 і 110 зв., а авторський аркуш 110 — умовно № 111; крім того, випущено слово «листь», що в оригіналі послідовно повторюється перед цифровим номером на кожному аркуші. Друга і третя пагінації виконані при описові пам’ятки: друга без змін повторює авторську, а третя, найточніша, зроблена при описові у Відділі рукописів ЦНБ АН УРСР.

У «ЛЂкарствахъ ωписа(нъ)нихъ» фіксуються окремі елементи російської мови, які в середині XVIII ст. уже відбивалися в пам’ятках. Щоправда, виразних русизмів небагато: очи(н) скутε(ч)не (31 зв.), с(ъ)лεй (101 зв.) — тобто «злий» тощо. Частіше натрапляємо на такі елементи, які походили від старокнижної традиції і функціонування яких у староукраїнських пам’ятках середини XVIII ст., звичайно, підтримувалося впливом російської мови: когда (2 зв.), припεчи добрε, что(б) а(ж) припалила(с) (6) та ін.