У пам’ятках «Книга ЛЂчεбн[а]A» та «Практика» вживаються полонізми, частину яких можна кваліфікувати як південно-західні діалектизми, а не лише як приналежність книжного мовлення: чловекъ (КЛ, 202), бар(ъ)зо тεпло (216), занεхай вшитко (Пр., 5 зв.).

Для передачі звука [о] майже в усіх позиціях використовується літера о: Омεли дубовой скутки (ЛО, 64). Літера ω, як це загалом характерно для світських пам’яток XVIII ст., засвідчується незначною кількістю випадків, причому майже завжди в позиції на початку слова або в прийменнику ω чи ω(т): ω(m) флAґы (КЛ, 204), из(ъ) ωчій (233), ω звЂздЂ, названной Каникумъ (Пр., 5).