в) назви природних речовин, напоїв тощо, які могли використовуватись як засоби лікування або для виготовлення медичних препаратів: Возми копεрвасу звичайного лотовъ осмъ, салЂтри, блεйвасу, галуну (ЛО, 51), возми оцту моцного (49 зв.), з(ъ) аптεки опиумъ (50 зв.), змЂшаи мεду прЂсного з яεчны(м) бЂлко(м) (КЛ, 236), в винЂ або в водцЂ цинамоновой любо ко(н)валЂεвой (ЛО, 49 зв.), давай ... в пи†(21). У деяких випадках набір таких речовин та препаратів, виготовлених із них, відзначається великою різноманітністю: Водки ...: рутяна, ростопашная, то ε(ст) з цεлЂдоніи́, маεранова, лива(н)дова, розмаринова, ко(н)валЂεва, кошичкова, кропова, бузинова, рожова, полЂεва, z кропу влоского, з(ъ) цвЂту подоро(ж)никового, ... юзεфова, з бЂлои ша(н)дри, з по(д)бЂлу, конра(д)кова, з калачиковъ, лεбε(д)чана, то ε(ст) з матεри(н)ки, з бεдри(н)цу, ... боракова, сщавъεва, мεлЂεсова, мεду(н)чана, ... з(ъ) цвЂту липового, фиялкова, ... з(ъ) квЂту ного(т)кового, ... полинова, ... мятчана диягεліова (ЛО, 90 — 90 зв.).

Правопис публікованих текстів традиційний, базується на етимологічних принципах, у зв’язку з чим стиралося багато живомовних особливостей. Проте все ж він відбиває важливіші риси живої народної вимови. Так, літера и вживається для позначення українського звука переднього ряду й високого підняття [и], про що свідчить вживання літери и замість етимологічної ы в основах та закінченнях слів: видаε(т)ся (ЛО, 78), звичайнε, способи, вити(с)ни (98), води кварту (100). Щоправда, сказане стосується переважно пам’ятки «ЛЂкарства ωписа(нъ)ніє», що відбиває риси вимови наддніпрянських говорів. На народну вимову [и] вказує також вживання літери ы замість и, засвідчене й іншими текстами: колацzкы [!] на пεрси (ЛО, 101), настаю(т) пεЂи́ дны (Пр., 5 зв.). Треба, проте, зазначити, що в більшості позицій спостерігається етимологічно правильне вживання и — ы, відбите в усіх публікованих пам’ятках: кипЂла (ЛО, 56 зв.), вы(с)сетъ (КЛ, 203), вы(ш)шε ягоды, высушаεтъ (206), трунокъ пити (209), на всЂ раны (217), бываютъ (Пр., 2 зв.), дЂти (4). У пам’ятці «Книга ЛЂчεбн[а]A» широко фіксується написання і замість и: ужіваε(т) (206), піти.