Багатство рис живого народного мовлення, у тому числі діалектного, виразно свідчить про те, що живомовний компонент є визначальним для публікованих пам’яток. Народнорозмовна мова — це основа їх фонетики, граматики, лексики тощо.

а) назви конкретних хвороб: бεлмо (ЛО, 59), Служи(т) на глухоти (60), Служи(т) такжε и на заворотъ голови (59 зв.), свεрбъ, албо корости (КЛ, 213), лишай (ЛО, 106), кашεлъ множи(т) (КЛ, 206), на горачку (219), для дЂтεй на бЂгункы (ЛО, 19), служить на гипоко(н)дрію (60), На камεнь в ни(р)кахъ (60);