Для літери г характерне те, що нею передається фрикативна вимова звука [г]: того (ЛО, 86), тогды (КЛ, 205). З одного боку, про це свідчить написання літери x замість г, що зрідка зустрічається в текстах: лεхко (КЛ, 205). З другого боку, для позначення вибухового звука [g] найчастіше вживається латинська літера g або літера ґ: для ny(p)gaціи (ЛО, 6), флAґму травитъ (КЛ, 204).

Публікована «Практика» датується, очевидно, також 1740 р., хоча в оригіналі дата й не вказана. Особливості письма, оформлення тощо виразно вказують на те, що обидві «Практики» писалися одночасно, тобто 1740 р.