Рукопис пам’ятки у картонній обкладинці, обтягнутій шкірою; обкладинка досить попсована, особливо нижня. Зшито 114 аркушів. Вони маютьтри пагінації. Перша з них, авторська, порушує послідовність цифрового ряду, бо після номера 86 зв. пропущено номери 87 — 88 зв. і далі поставлено номер 89, хоча сам текст не розривається; не пропагінований аркуш 110 — 110 зв. При публікації збережено авторську пагінацію: не пропагінований аркуш одержав № 110 і 110 зв., а авторський аркуш 110 — умовно № 111; крім того, випущено слово «листь», що в оригіналі послідовно повторюється перед цифровим номером на кожному аркуші. Друга і третя пагінації виконані при описові пам’ятки: друга без змін повторює авторську, а третя, найточніша, зроблена при описові у Відділі рукописів ЦНБ АН УРСР.

Літера Ђ у більшості позицій використовується етимологічно правильно. Відступи від цих позицій найчастіше вказують на її вимову як [і]. Так, літера Ђ позначає і з о, е в нових закритих складах: рЂ(в)нεю (ЛО, 69), той попЂлъ (КЛ, 220). Зрідка етимологічне Ђ, у свою чергу, заступається літерою и: сл̃нцε не свити(т) (КЛ, 214). У питомих словах та в словах іншомовного походження звичайно спостерігається плутання и або і з Ђ, що вказує на народну вимову останнього: Плястεръ zвичайный de melliloho — Возми зелія мεллЂлогиумъ (ЛО, 93 зв.), вихроватая — вЂхроватая (Пр., 10). Треба, проте, застерегти, що в «ЛЂкарствахъ ωписа(нъ)нихъ» трапляються випадки заміни літери Ђ на ε, що може свідчити про північноукраїнський характер її вимови, принаймні в частині позицій: змεшавши (ЛО, 30), убεгаютъ (100).