Таким чином, три пам’ятки, що публікуються, походять з територій як південно-східних, так і південно-західних говорів. Хронологічно репрезентуючи середину й другу половину XVIII ст., вони відбивають деякі провідні закономірності переходу староукраїнської літературно-писемної мови до нової літературної мови, що формувалася на народній основі. Сказане стосується правописних, фонетичних, граматичних особливостей зазначених пам’яток, їх лексичного складу тощо.

б) назви способів і прийомів лікування: ЛЂкарство тоε (КЛ, 220), з(ъ) \15\ аптеки (ЛО, 50 зв.), масть виборна (58 зв.), плястεръ норεмбεрскый аутεнтичній (51), тымъ жε ωлЂйко(м) помазовати ωчи (КЛ, 230), учини прошокъ суптεлній (ЛО, 49 зв.), впущай того покарму в(ъ) очи кроплями (59), замЂси(т), якъ тЂсто, и пороби(т) чопки (52 зв.), мажъ очи во внутръ пЂрцεмъ (59), приклада(т) на оніε (60), служатъ на сиε купεли (21 зв.), гои́тъ (60);