Для літери г характерне те, що нею передається фрикативна вимова звука [г]: того (ЛО, 86), тогды (КЛ, 205). З одного боку, про це свідчить написання літери x замість г, що зрідка зустрічається в текстах: лεхко (КЛ, 205). З другого боку, для позначення вибухового звука [g] найчастіше вживається латинська літера g або літера ґ: для ny(p)gaціи (ЛО, 6), флAґму травитъ (КЛ, 204).

Рукопис має тектурову обкладинку, узяту, як зазначає І. Свєнціцький, з іншого рукопису XVI ст.29 Усіх аркушів у ній 242, формат 4°. Звороти аркушів не нумеруються. Папір сірий, місцями пошкоджений вологою. На сторінці вміщається в середньому близько 20 рядків. До А. С. Петрушевича рукопис перейшов разом з усією колекцією рукописів родини Свідзінських.