Таким чином, три пам’ятки, що публікуються, походять з територій як південно-східних, так і південно-західних говорів. Хронологічно репрезентуючи середину й другу половину XVIII ст., вони відбивають деякі провідні закономірності переходу староукраїнської літературно-писемної мови до нової літературної мови, що формувалася на народній основі. Сказане стосується правописних, фонетичних, граматичних особливостей зазначених пам’яток, їх лексичного складу тощо.

29 Свєнціцький І. Опис рукописів Народного дому з колекції Антона Петрушевича. — Львів, 1911, ч. 2, с. 167 — 172 (Українсько-руський архів, т. 6. Рукописи львівських збірок, вип. 2). \11\