Треба відзначити, що укладач пам’ятки «ЛЂкарства ωписа(нъ)ніε» виявляв певне критичне ставлення до використання елементів польської мови; значна кількість глос на полях та між рядками рукопису свідчить про намагання більшою мірою «онароднити» текст, зробити його з мовного погляду правильнішим і зрозумілішим.

є) форми давального відмінка однини іменників чоловічого роду II відміни s закінченнями -еви, -ови: урожаεви плужи(т) (Пр., 5). Проте такі форми фіксуються рідко в зв’язку з жанровими обмеженнями пам’яток; ж) форми родового відмінка однини прикметників чоловічого й середнього роду з закінченням -ого при майже повній відсутності форм із закінченням -аго: c цвЂту гвоздикового, фиялкового, буракового, розмаринового, мεду(н)чаного, ко(н)валЂεво(г)[о] (ЛО, 98 зв.);