Досить часто в публікованих пам’ятках, особливо в «ЛЂкарствахъ ωписа(нъ)нихъ», вживається літера и́ з надрядковими знаками (крапкою і дужкою над нею), що вказували на йотованість вимови: около шіи́ (ЛО, 30), до нεи́ (58 зв.), обои́хъ (69), и́стъ (КЛ, 209), и́жъ (217), добрыи́ запахи да(ст) (218), ωрЂшки полныи́ и гладкіи́ (Пр., 7).

з) чергування г, к, x із з, ц, c у формах давального й місцевого відмінків однини іменників I відміни: на дорозЂ (КЛ, 217), в(ъ) сирова(т)цЂ (ЛО, 78). У «ЛЂкарствахъ ωписа(нъ)нихъ» зрідка фіксується й така східноукраїнська риса, як: по вязочкЂ (53); и) збереження інфінітива з суфіксом -ти: вымити (КЛ, 218), сыпати (232), будовати (Пр., 4). Разом з тим у «ЛЂкарствахъ ωписа(нъ)нихъ» часто спостерігаємо живомовні варіанти з суфіксом -ть: посади(т) (66 зв.), шмарова(т), ужива(т) (69);