Писана пам’ятка досить охайним скорописом, типовим для українських пам’яток середини XVIII ст. Літери невеликі, висота їх до 3 мм, округлі. Заголовки рецептів здебільшого виділені трохи вищими літерами, а в двох випадках — штучними півуставними: на арк. 2 зв. і 89 (це заголовки окремих текстів). Досить часто трапляються пропущені слова, витерті написи, виправлення тощо. На полях і зрідка між рядками — значна кількість глос. Крім того, на полях аркушів зроблено чимало позначок та зауважень почерками і чорнилом, відмінними від основних у пам’ятці. Оскільки вони ніяк не по-\9\в’язані з змістом пам’ятки і мають значення лише для її археографічної характеристики, подаємо їх у вступній частині в тій послідовності, у якій вони фіксуються в оригіналі: «Полку Гадяцкого сотнЂ Лютεнской мεстεчка Лютεнки козакъ Фεдоръ Кийко» (арк. 5, на полі з правого боку по вертикалі); «Полковникъ гадяцки[й] Івань Тарнавский в томъ подписался» (арк. 5, на полі внизу в зворотному напрямку); «Стε[панъ]» (арк. 6, між l i 2 рядками знизу); «Іи̃сε мой прεлюбεзной, о сεрдцу сладостε, εдинъ в скорбεхъ (арк. 6 зв., на полі з правого боку по вертикалі); «Помощныкъ и покровытεлъ бисть мнЂ во спасεниε сεй мой богъ, и прославлю εго, богъ о(т)ца моεго, и вознεсу εго, славного, прославися» (арк. 7 зв., на полі з лівого боку по вертикалі); «К сεму зЂлнику писεцъ Стεфанъ Пугичъ пудписался» (арк. 8 зв., на полі внизу); «Подканцεляристъ Стεфанъ БЂловодский подписался» (арк. 9, на полі внизу); «Фεдоръ Лεвεнεцъ» (арк. 9 зв., на полі вгорі); «Кто канцεляристъ Сεмεнεнъ[ко]?» (арк. 9 зв., на полі з лівого боку по вертикалі); «Указъ εя импεраторскаго вεличεства самодεржицы всεросийския і протчая» (арк. 9 зв., на полі внизу в зворотному напрямку); «Коллεжской канцεляристъ АлεксЂй Лεвεнεцъ. Конεцъ» (арк. 10, на полі з правого боку по вертикалі); «Сотникъ лютεнской Лεвъ Порохнεвский, 1775 году. 1777 году мця фεвраля дня. Я, нижε подпис...» (арк. 10, на полі внизу в зворотному напрямку); «1777 году мця гεнваря 11 дня» (арк. 10 зв., на полі з лівого боку по вертикалі); «Канцєляристъ Сεмεнъ Столпо(в)ски(й)... сотникъ лютεнски(й), подписался. В(ъ) полковую Гадяцкую канцεлярию» (арк. 17 зв. і 18, відповідно на полях з правого і лівого боків); «канцεляристъ Стεфанъ» та «іεрεй Пугачъ» (арк. 23 зв., на полі з лівого боку по вертикалі); «Полковой гадяцкой канцεляри(ст) Василь Мищεнково(й) подписался. Войсковой канцεлярістъ...» (арк. 24 зв., на полі внизу в зворотному напрямку); «Сотникъ Лεвъ Торанский» (арк. 25, на полі вгорі); «Войсковой канцεляристъ Сεмεнъ Столповский» (арк. 25, на полі з лівого боку по вертикалі); «Канцεляристъ Сεмεнъ Столповский. Судия зεмский Фεдоръ Ситенский» (арк. 32 зв., на полі з лівого боку по вертикалі); «Нугиморъ ПримЂнский» (арк. 33, на полі з лівого боку по вертикалі); «Початокъ. Канцεлярыстъ Сεмεнъ Столповски(й). 777 году мця фε(в), 27» (арк. 33, на полі внизу у зворотному напрямку); «...мой зЂлникъ, 1776 году, м(с)ця дεкабра» (арк. 36, на полі внизу у зворотному напрямку); «В Киεвскую консисторию промиморЂя. Состоитъ в Киεвской консисторий» (арк. 39, на полі з лівого боку по вертикалі); «Полковникъ Иванъ Тарнавский 1776 году подписалсь под симъ» (арк. 39 зв., на полі з правого боку по вертикалі); «Канцεляристъ Стεфанъ Пугачъ, 1776 году м(с)ця дεкабра 29 дня» (арк. 40, на полі внизу у зворотному напрямку); «Сотничка Фεврония» (арк. 41 зв., на полі вгорі); «Войскового товарыша Сεмεна Лεвεнця синъ» (арк. 42, на полі вгорі); «Сотникъ лютεницки(й) Лεвъ Порохнεвский подписался. 1777 году м(с)ця фεв[р]аля» (арк. 42, на полі внизу в зворотному напрямку); «К сεму доношεнию умεршεго козака Івана Гнатεнка синъ Ларионъ Гнатεнковъ» та «Козакъ сотнЂ Ромεнской Іларионъ Гнатεнко» (арк. 42 зв., на бічних полях по вертикалі); «Умεршого козака Івана Гнатεнка сынъ Іларионъ Гнатεнковъ» (арк. 43, на полі з лівого боку); «Евфросимия» (арк. 44 зв., на полі з правого боку по вертикалі); «Подканцεляристъ Стεфанъ Порадски(й)» (арк. 45 зв., на полі вгорі); «Канцεляристъ Стεфанъ Пугачъ, 1776 году» (арк. 46, на полі з лівого боку по вертикалі); «Писаръ сотεнной Іванъ Шмεповский, атаманъ сотенній Антонъ Данεлεвский подписался» і «1776 году мця дεкабра» (арк. 48, \10\ на полі внизу у зворотному напрямку та на полі з лівого боку по вертикалі); «Войсковой войтъ Ларионъ Гнатεнковъ подписался 1777 году...» (арк. 48 зв., на полі з правого боку по вертикалі); «Сотникъ Пугачъ» (арк. 49, на полі вгорі); «Святаго Андрεя Критскаго» і «Его сиятεлству гпдну гεнεралъ фεлдмаршалу Малоросийской украинской дывизии́ прεзидεнту и разнихъ ординовъ кавал[εр]у графу Пεтру Алεксандровичу» (арк. 50 зв., на полях угорі, внизу та з правого боку по вертикалі); «М(с̃)ця марта 1 (д). Я, нижε подписавшийся, даю сию росписку козаку кропивεнскому Фεдору Гнатεнкову о томъ, что яко...» (арк. 71 зв., на полі з правого боку по вертикалі); «Канцεляристъ сотεной лютεнской Каллεникъ Мищεнко» (арк. 78, на полі внизу у зворотному напрямку); «Лεвεнεць» (арк. 90, на полі внизу); «Ларионъ Гнатεнковъ подписался» (арк. 93 зв., на полі з правого боку по вертикалі); «Ларионъ Гнатεнко подписался» (арк. 95 зв., на полі внизу у зворотному напрямку); «Сотникъ лютεнский Лεвъ Порохнεвски(й)» (арк. 96, на полі внизу у зворотному напрямку) та ін.

Назвемо ще такі фонетичні та морфологічні риси живомовного походження, поширені в наших пам’ятках: а) сполучення ри, ли замість давньоруських ръ, лъ, рь, ль: покришивши (ЛО, 30), покри(в)чана (90), грими(т) (Пр., 5 зв.); б) асиміляція й дисиміляція приголосних: на Вεлиґдεнъ (КЛ, 202), смра(т) (205), лεбЂтъка sεліε (214), з тAш(ъ)кіми возами (217), вотка c копітніку (219), галуски (220), росположити (231), тяшкіи́ (Пр., 4). Це явище відбите переважно в пам’ятках з території південно-західних говорів, особливо в «КнизЂ ЛЂчεбн[Ђ]й»; в) випадки фіксації твердої вимови p перед а, о, у: на горачи(мъ) жεлЂзЂ (ЛО, 10 зв.), со трома (КЛ, 218), заωруютъ (Пр., 4); г) перехід е в о після шиплячих перед здавна твердим приголосним: чор(ъ)нобылъ зεліε (КЛ, 212), жолудокъ (203); д) досить часті випадки переходу етимологічних о, е в і в нових закритих складах: рЂ(в)нεю (ЛО, 69), тылко (КЛ, 206). Переважно в пам’ятках південно-західного походження фіксуються форми типу: пюлълота (КЛ, 219), з горювкою (220), повудя сподЂвайся (Пр., 6 зв.) — тобто «повіддя» в значенні \13\ «повені». Проте здебільшого о, е зберігаються: презъ ночъ (ЛО, 98 зв.), по(д) языко(м) (КЛ, 203), чаровніко(м) (218). Підкреслимо, що частина позицій без переходу о в і була відома також живому мовленню, наприклад в іменниках з суфіксом -ость: маεтъ зимно(ст) и мокростъ (КЛ, 212); е) живомовні форми родового відмінка однини іменників чоловічого роду II відміни: ω(т) всходу (Пр., 2), вложи цукру фунто(в) два (ЛО, 98 зв.), чвεрть фунта;